Історія сіл

КРОТИ

Віддалене село Давидівської сільської ради, що межує з Чернігівською областю, виникло понад півтисячі років тому. Населення 322 особи за переписом 2001 року. За однією з версій його назва походить від того, що місцевість понад Удаєм густо мережили, вкривали купами землі кроти. Село було козачим. Місцеві поміщики Крицькі мали 200 десятин добротних грунтів. Радянську владу встановлено в січні 1918 р., відновлено після вигнання деніківців 1919 р. У 1930 році створено колгосп «Комінтерн». Иого першим головою був Б. Ю. Бабук. 1950 р. колективне господарство Кротів об’єдналося з двома гурбинськими колгоспами, а 1958 р. разом із давидівським господарством було утворено колгосп ім. Кірова.

У Кротах народився український учений в галузі механізації сільського господарства, член-кореспондент ВАСГНІЛ з 1956 р. Володимир Борисович Бабук (1910-1978 рр.). Надрукував низку вагомих праць з питань механізації рільництва, зокрема, з проблем механізації вирощування та збереження кукурудзи. Його ім’я занесене до Української Радянської Енциклопедії, виданої 1977 р.

Храмове свято — 17 грудня, на Варвари.

 

ДАВИДІВКА

Село — центр сільської ради, до якої входять також села Гурбинці, Кроти і Нові Мартиновичі. За переписом 2001 р. — 775 жителів. Село розташоване поблизу річки Руда, за 23 км від Пирятина і за півкілометра від залізничної станції Грабарівка. Згадується як одне з родових володінь польського магната І. Вишневецького (1651 р.). Входило до Яблунівської сотні Лубенського полку. 1764 р. налічувалось 189 дворів, в тому числі 70 виборних козаків, 30 підпомічників і 89 посполитих та підсусідків, Після ліквідації полкового устрою Давидівка належала до ІІирятинського повіту Київського намісництва. 1787 р. тут було 965 жителів, знаходились маєтності надвірного радника Григорія Горленка і військового товариша Зайковського. 1859 р. — 120 дворів, 1087 жителів. 1869 р. збудовано дерев’яну церкву Святого Георгія. 1900 р. — 112 дворів, 658 жителів, діють земська і церковнопарафіяльна школи.

На початку XX ст. Давидівка належала до Сасинівської волості Пирятинського повіту разом з хутором Щегельським — 311 дворів, 1767 жителів. Працював паровий вальцьовий млин із крупорушкою. Основні заняття населення — землеробство, теслярство, ткацтво. Радянську владу встановлено у січні 1918 р..

Під час окупації гітлерівці розстріляли і замучили в катівнях 17 сільських активістів, понад 190 молодих сільчан підправили на каторжні роботи до Німеччини. На фронтах Великої Вітчизняної війни загинули 127 жителів села. Із 1945 р. в селі працює семирічна школа, з 1948 р. — десятирічка. 1919 р. давидівські сільгоспартілі об’єдналися в колгосп імені Ворошилова, 1958 р. колгоспи ім. Ворошилова, ім. Кірова (с. Гурбинці) та ім. Ілляшенка

(с. Кроти) об’єдналися в господарство ім. Кірова, На території господарства діяв комплекс по відгодівлі великої рогатої худоби. Після роздержавлення землі власники земельних паїв об’єднались у різні агроформування: у Давидівці — товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Гарант» (директор В. В. Донченко), агрофірма «Колос» (керівник О. І. Щегельський), ПСП «Новогребельське» (керівник М. В. Онищенко); у Гурбинцях — приватне сільсько господарське підприємство (ПСП) «Довіра» (директор

М. П. Лещенко). У селі є бібліотека, загальноосвітня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, автоматична телефонна станція, філія районного вузла поштового зв’язку, залізничне і автобусне сполучення, на головних вулицях тверде покритя. У Давидівці народилася Галина Михайлівна Ющенко (1927-2004 рр.) — заслужена вчителька УРСР, викладала українську мову і літературу.

 

ГУРБИНЦІ

Одне з давніх сіл на Удаї, якому десь півтисячі років. Згідно з переписом 2001 р. має 325 жителів. За однією з версій його дещо видозмінена назва походить від слова горби, де біля річки селилися перші мешканці. Пізніше землі села потрапили до рук поміщиків Фрейта і Золотарьова, тож кутки села називалися Фрейтівщина і Золотарівщина. Крім землеробства, селяни займалися виробництвом селітри. 1897 р. відкрито народну земську школу, де навчалося 50 дітей. У церковній школі здобували початкову освіту переважно дівчата. У Гурбинцях було 4 вітряки та один водяний млин.

Радянську владу встановлено в січні 1918 р. і знову відновлена після вигнання деніківців восени 1919 р. 1929 р. у Гурбинцях організовано колективне господарство, а 1931 р. завершено колективізацію. Колгосп «Незаможник» відвідав голова ВУЦВКу Г. І. Петровський, який допоміг побудувати в селі електростанцію. У колишньому панському будинку відкрили медичний пункт із родильним відділенням. Працювали семирічна школа, клуб, бібліотека.

Храмове свято — 21 листопада, на Михайла.


НОВІ МАРТИНОВИЧІ

Побудовані поблизу прилуцького шляху, за 17 км від райцентру Пирятина та 1 км від залізничної станції Грабарівка. Населення 1000 чол. (за переписом 2001 р.). Це досить молоде село, але із сумною історією. Чорнобильська катастрофа 26 квітня 1986 р., забруднення зони радіонуклідами стали причиною переселення на нове місце мешканців села Мартиновичі Поліського району Київської області — зони безумовного відселення. Люди бажали жити одним селом, і їхній вибір припав на Пирятинський район. 1990 р. почалося будівництво Нових Мартиновичів силами будівельних загонів Полтави, Кременчука, Лубен, Миргорода. Виросли вулиці завдовжки 3 км. До будинків підведений газ, вода.

28 вересня 1992 р. 8 сімей переселенців прибули на нове місце проживання. Першим жителем нового села став А. Г. Максименко. Того року переїхало 50 родин. Восени 1993 р. запрацювала нова загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. В селі діє комунгосп, дитячий садок «Теремок», магазини, амбулаторія сімейної медицини. Переселення завершене 1998 р. Село телефонізоване. Жителі вирішили зберегти стару назву з доповненням, і тепер село називається Нові Мартиновичі.

У Мартиновичах народився відомий поет-пісняр, академік Андрій Демиденко — автор популярних пісень «Моє рідне село», «Душі криниця», «Я дивлюсь на вас, мамо». У Нових Мартиновичах проживав скульптор і архітектор Михайло Баланчук та проживає сьогодні скульптор Олександр Стельмашенко.

Сьогодні на території Давидівської сільської ради діють кілька сільськогосподарських підприємств, серед них найбільшими є:

ТОВ «Давидівський Дар», генеральний директор Чен Л.В.;

ТОВ «Новодавидівське», керівник Щегельський О.І.;

ФГ «Берегове», керівник Донченко В.В.;

ФГ «Новогребельське», керівник Онищенко М.В.

Також працюють підприємства та організації:

  • Елеватор ТОВ «ВАСІЛКО»;
  • Забійний цех (с. Гурбинці);
  • Кротівський психоневрологічний будинок-інтернат;
  • Новомартиновицька амбулаторія загальної практики сімейної медицини.

Логін: *

Пароль: *